Волонтер, капелан, інструктор з тактичної медицини і батько двох дітей Роман Комаринець евакуював поранених під час бойових дій поблизу села Іванівка Херсонської області.
Новорічну ніч священик зустрів разом з військовими у бліндажі поблизу Бахмуту. На передову добирався попутками.
Історію капела зі Старокостянтинова розповіли журналісти Суспільне Хмельницький.
32-річний капелан Роман Комаринець говорить, що вперше потрапив на передову як інструктор з тактичної медицини.
Командир батальйону сказав мені позайматися з медиками. І перші заняття я викладав для бійців, які працюють безпосередньо на фронті, на евакуації, вивозять бійців свого батальйону, – переповідає капелан.
За його словами, важко зрозуміти і допомогти військовослужбовцеві, самому не побувавши на передовій.
Я приїжджаю на день-два-три повикладати для них. Але я розумію проблему, яка повстане перед країною після того, як хлопці почнуть повертатися. І спілкуватися з хлопцями, коли ти там не був, коли ти не їв тої каші, то не зовсім справедливо. Тому я просив командира батальйону, щоб приїхати на деякий час, побути там і зрозуміти, що таке військове життя, – каже чоловік.
У липні біля села Іванівка Херсонської області Роман Комаринець попросився на евакуацію поранених:
Ми штурмували позиції десантників. Цей штурм був успішний, і наступного дня ми зайняли ці позиції. Я молився з командирами перед початком бою. Я молився з бійцями перед тим, як йшли на штурм. За підсумками цього бою, у нас не було втрат, ніхто не загинув, в нас всі були лише поранені. Того дня ми вивезли близько 30 поранених на пікапах. Це був практичний досвід роботи з військовими.
Під час евакуації їх авто наїхало на міну, котра не спрацювала, пригадує Роман Комаринець:
Цей рюкзак такий уже в моторному мастилі після вибуху. Але це мій бойовий друг. Коли ми виходили від тієї машини, яка була підірвана, ми побачили сліди своєї машини. І там був мінний шлагбаум, авто наїхало лише на одну міну, а їх там було близько 10. В одному місці сліди нашої машини пройшли айже поруч з підривником, а в іншому ми проїхали через підривник міни, але вона не розірвалася”.
На передовій був 15 разів, говорить Роман Комаринець:
Я їжджу на 2-3 дні, коли я просто щось відвожу, чи роздати допомогу для населення, або з бійцями поспілкуватися. Для хлопців, для військових дуже важливо не те, що ти говориш, а те, що ти робиш.
Крайній раз на передовій був у Новорчіну ніч, діставася туди попутками, розповідає капелан:
Мені пощастило зустрічати Новий рік з моїми хлопцями на фронті. Деякі з них казали, що хотіли б бути зі своєю сім’єю, але те, що вони тут, багато про що говорить, більше за слова. Більшість з них говорять про свою сім’ю, про рідних, про ті можливості, які вони втрачають, захищаючи свою сім’ю, не маючи змоги бути з ними.
Романа Комаринець каже: його курси тактичної медицини пройшли 1200 військовослужбовців.
