Про роботу Самчиківського лісництва розповідає Володимир Маркевич

«Ліс – наше багатство!»  – вислів, закарбований на усіх інформаційних щитах та табличках  лісових кордонів по всій Україні ще від епохи радянщини. Сталі переконання одвічно закарбувались у нашій свідомості.  А ліс – могутній, і  важко знайти слова що окреслюють саму точну суть цього громаддя дерев – цілої екосистеми, яка поруч із нами та все ж живе своїм окремим життям із своїми особливими  законами і потребами.  Та для одних людей ліс – це естетичне та оздоровче джерело, а для інших – це все життя. Люди у формі з дубовим листям у петлицях  професійно стоять на сторожі гармонії й порядку в лісовому господарстві, вони  справедливо заслуговують глибокої поваги. Тому напередодні професійного свята спілкуємося з лісничим Самчиківського лісництва  – представником молодої генерації – Володимиром Маркевичем.

Самчиківське лісництво входить до структурної мережі ДП “Старокостянтинівське лісове господарство”. Загальна площа лісового фонду Самчиківського лісництва – 2206,2 га. Землі, вкриті лісовою рослинністю – 2064,8 га, в тому числі хвойними – 172,4 га, твердолистяними – 1701,1 га, м’яколистяними – 101,3 га. До складу лісництва входять 14 урочищ – по структурі розташування Самчиківське – складне, бо по колишньому територіальному розміщенні – це 10 селищних рад – від Чорни – під межею Полонського району до урочища Вербородинці. Відстань від крайніх контурів – у кілометрах близько 60. Тобто складність полягає у підвезенні працівників, охоронні і т.д. – важко, але справляємося. Штат працівників лісництва – 16 чоловік: 4 бензопильщики, 1 тракторист, 2 майстри лісу, помічник лісничого, лісничий і лісоруб та 7 лісників. Пріоритетними завданнями в лісогосподарській діяльності Самчиківського лісництва та й господарства в цілому є збереження лісових ресурсів та їх раціональне використання, створення нових лісових насаджень з метою доведення лісистості до оптимального рівня, підвищення продуктивності лісів зі збереженням та посиленням їх корисних властивостей.

Вже 3 роки ми займаємося розвитком нового для нас напрямку – вирощування декоративного посадкового матеріалу. У трьох теплицях наразі закладено справжній фундамент справи – черенкуємо, вирощуємо. До трьох років потрібно, аби коренева система стала міцною. Згодом саджанці пересаджуємо у горщики різного об’єму, залежно від самого виду рослини до розмірів саджанця для подальшого дорощування, а потім і реалізації. У теплицях застосовується полив технікою розпилювання – туман. Вирощуємо близько 25 видів різновидів декоративного посадкового матеріалу – 10 різних видів ялівцю, 6 видів туї, самшитів – до десятка, з листяних – розводимо декоративну вербу. Окрім теплиць, маємо невеличку ділянку дорощення. Туди висаджуються сталі рослини, котрі проходять адаптацію у природному нетепличному середовищі. Об’єми вирощування? Ми тільки почали цим займатися, та все ж віримо у власні старання. Черенків до 2 тисяч маємо, їм потрібно 2-3 роки аби вкорінитися для подальшого дорощення. Взагалі, це лише додатковий напрямок господарювання, а, значить, і додаткові кошти. Колись кілька років тому лише в урочищі Чорна вирощували самшити, їх експортували до Франції. Ми теж – можемо. На сьогодні ми реалізували сашитів – 700 кущів, туй – 50, різних ялівців – більше сотні. Це лише початок, думаю у подальшому це дасть свої результати.

А все ж головне завдання усіх лісівників – вирощення майбутнього деревостану, проведення рубок оздоровлення. Природний склад деревостанів формується рубками догляду за лісом, які щорічно проводяться на площі 45 га, в т.ч. освітлення і прочищення на площі 30 га.

Займається лісництво і мисливським господарством, адже, на його території розташовані мисливські угіддя, які населяють кабани, козулі, лисиці, заєць – русак та інші представники лісової фауни.

Основна діяльність єгерської служби направлена на збереження і примноження лісової фауни, боротьбу з браконьєрством. Для цього проводяться біотехнічні заходи (заготівля сіна, кормових віників, влаштування годівниць, солонців).

Від теплиць лісництва йдемо до реакреаційної відпочинкової зони. Володимир розповідає, що вона неабияким попитом користується у місцевих – альтанка та гірка для малечі зайнята на вихідних повсякчас.

Цими вихідними лісівники свою альтанку забронювали для себе, бо ж із своїми сім’ями будуть відзначати професійне свято. Запитую у Володимира, чому обрав саме таку професію. Лісничий Самчиківського лісництва а, віднедавна, ще й заступник директора лісгоспу, Володимир Маркевич відповідає:

Лісничим у Самчиках я працю 3 роки, а, взагалі, з 2004 року почав працювати лісником у Старосинявському лісництві, у 2005 році прийшов сюди майстром, працюю тут до сьогодні. Спочатку – майстром, потім помічником лісничого, з 2018 – лісничим. Передувала цій роботі спеціальна освіта – у Кам’янець-Подільському лісотехнікумі, згодом, у Житомирському агроекологічному університеті на факультеті – еколог лісового господарства. Сам родом я з Ізяслава, та Самчики і Старокостянтинів стали рідними. У більшості лісники, лісничі живуть на кордоні лісу. І я не виняток – можна сказати, що живу з моєю сім’єю і працюю в лісі. З вибором професії – теж не випадково усе склалося. Мій прадід Клим Ульяніч, 1912 року народження, після війни у 60-их роках працював лісником на території Ізяславщини у Шепетівському війському лісгоспі і працював до 79-ти років. Він також проживав із своєю сімєю на кордоні в лісі. Отож, що таке ліс, я знав із дитинства. Можливо, ті дитячі спогади мене надихнули на вибір сьогодення. Коли прадід був ще живий, я уже поступив на навчання. Діда це, я думаю, дуже тішило, я продовжив його справу. Думаю, що його надії таки виправдав. А далі поживемо-побачимо… У мене дві доньки, мабуть лісничу професію не оберуть… А, втім…

Ідемо ще на одну ділянку – тут вирощують із жолудів саджанці дубу. Володимир Маркевич говорить, що ліс починається саме тут. Це теж кропітка праця лісівників. Сформований сіянець – ще не зовсім впевнений у своїх силах, а, втім, йому уже три роки. Його пересаджують у лісовий масив, туди, де проводилось головне користування чи санітарна рубка. Жолудь дуба звичайного та червоного заготовляє лісництво в осінній період, висіває навесні у розсадниках. Справа клопітка і, щоб дуб виріс, потрібно усе зробити вчасно.

 Зараз чомусь прийнято вважати, що лісівники тільки нещадно вирізають ліс, про що говорять і пишуть усі, хто тільки може. А це не просто дещо викривлена громадська думка: так думають і деякі політики та законодавці, збільшуючи податки і платежі. Чому ніхто не говорить про те, що так мало залишилося державних підприємств, податки яких є великим поповненням місцевих бюджетів? Сплачуючи їх, у підприємства все менше залишається коштів на розвиток і модернізацію виробництва. Не всі здатні оцінити роботу лісників, не знають, які великі й складні завдання виконуються, як важко вирощувати ліси і захисні лісонасадження.

Вирощування лісу – надзвичайно важка праця, як і будь-яка на землі. Її результати майже недосяжні віку тих, хто садить і плекає це зелене диво планети – наш рідний ліс. Володимир Маркевич розповідав, що ліс починається з ділянки саджанців дуба, маю деяку ремарку – майбутнє нашого лісу починається з праці таких лісничих і лісівників як Володимир, які свій ліс люблять і плекають повсякчас.

Володимир згоду на інтерв’ю до Дня працівників лісової галузі давав ой як неохоче. Мовляв, я не один лісничий, хлопці будуть ображатися. Давайте про усіх писати. Про усіх ми не можемо. А ось привітати усіх лісівників – залюбки.

Ліс – це життя нашої планети і його потрібно берегти й захищати так, як це робите ви. Нехай дехто так не вважає, але ми глибоко впевнені, що ви – найважливіші, бо даєте нам змогу дихати чистим повітрям. Спасибі вам за вашу працю і – зі святом!

Тетяна ОМЕЛЯНЮК, фото: авторки

Подальше читання

Ефір 25.10.2021

Озвучені теми:  на території Старокостянтинівської міської територіальної громади введено додаткові карантинні обмеження;дайджест подій: “Про...

Жовтень 2021
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
%d bloggers like this: