Самчиківські волонтерки активно допомагають і захисникам України і внутрішньо переміщеним особам

336 півлітрових слоїків тушенки і готової каші з м’ясом виготовили волонтери у селі Самчики – усе передали на передові позиції для захисників України.
Із такою ідеєю до односельців звернулася Люба Гоголь. Небайдужі люди одразу відгукнулися – скинулися грішми на купівлю овочів і металевих кришок. За власні кошти придбала м’ясо ініціаторка акції (майже половина слоїка – попередньо обсмажені м’ясні шматочки, решта – крупа, овочі і приправа). Хтось погодився варити вдома закриті банки (а це процес не швидкий – чотири години кип’ятити, аби страва вдалася і смачною і безпечною навіть після тривалого зберігання). Долучилися навіть мешканці сусіднього старостату – жительки Огіївського старостинського округу зібрали зі своїх погребів більше 250 слоїків, а з гаманців – 2720 грн для купівлі кількох видів круп. Із логістикою і транспортним забезпеченням допоміг волонтер Петро Радушинський.

Гуманірна допомога і харчування для військових, звісно приходять. Але бійці, особливо ті, хто на передовій, просять готової ситної їжі, на приготування якої не потрібно витрачати багато часу, але можна смачно поїсти, – розповідає самчиківська волонтерка Наталія Фурман. – Саме з таким запитом звернулися до Люби її знайомі волонтери з Тернопільщини. Вони регулярно здійснюють виїзди до наших захисників, мають підопічними сім підрозділів. Як відомо, натепер на війні немає наших-ненаших. Усі, хто стоять на боці України – наші. Люба Гоголь і її дочка Каріна зініціювали цей процес. А далі покотилася хвиля благодійності – за три дні ми виготовили 336 банок тушенки і каші з м’ясом. Усе склали в ящики і передали волонтерам разом із дитячими малюнками і патріотичними листівками. Ми щиро вдячні усім, хто не лишився осторонь нашого заклику. А захисникам бажаємо смачного і вдячні за те, що вони щоденно-щохвилинно захищають нас від ворожої навали.


Армійці у свою чергу дякують за смакоту і звітують світлинами про отриманий вантаж. Тим часом у Самчиках вже готуються братися за виготовлення наступної партії каші з м’сом. Запустять процес, коли волонтери оголосять дату чергової поїздки. А всіх охочих долучитися до справи грішми, слоїками чи крупами закликають не лишатися осторонь.
Ще один аспект волонтерської діяльності у Самчиках – допомога внутрішно переміщеним особам. Від початку активної фази бойових дій у Самчиківському старостинському окрузі зареєструвалися 177 людей з числа тих, кого війна вигнала з рідних домівок. З часом хтось повернувся додому, хтось поїхав до міста, шукаючи роботу. Але, на жаль, процес прибуття до села людей з гарячих бойових точок не припинився. Натепер у Самчиках тимчасово гостюють 79 людей з території війни.


Німецька волонтерська огранізація “Nicht reden. MACHEN!” спільно з Благодійним фондом “Банк Добра” з Житомира доправили в Україну чималий вантаж гуманітарної допомоги для переселенців. Співпрацюючи з цими організаціями, самчиківська волонтерка Валентина Клепач привезла до села частину вантажу. У великих пластикових коробках жовтого кольору із логотипом німецьких благодійників – різноманітні продукти харчування для людей, а також для тварин, засоби гігієни, розвиваючі набори для дітей. Із цього сформували пакунки, з розрахунку на потреби людей чи родин, які знайшли прихисток у селі.

У кожному пакунку – пляшка олії, печиво, солодощі, майонез, шоколад, макарони, пельмені, борошно, – озвучує Валентина Клепач. – За потреби, видаємо гелі для душу, шампуні, памперси, побутову хімію, жіночі гігієнічні засоби. Люди звертаються зі своїми потребами і ми, по можливості, намагаємося їх закрити.


Керівниця житомирського Благодійного фонду “Банк Добра” Наталя Горкуша розповідає, що їхня благодійна організація зареєстрована 7 років тому. Головний вектор діяльності – допомога малозабезпеченим верствам населення і багатодітним родинам.

Із початком активної фази війни, ми почали займатися переселенцями, забезпечувати бійців тероборони, тепер, на скільки вистачає сил та можливостей, допомагаємо ЗСУ. Допоки логістика не налагоджена так, як має бути, ми будемо допомагати. Але віримо, що за якийсь час знову зможемо повернутися до своєї котегорії соціально незахищених підопічних, – говорить Наталя Горкуша.


За її словами, співпраця з німецькими волонтерами огранізації “Nicht reden. MACHEN!” розпочалася два місяці тому. Закордонні благодійники двічі передавали гуманітарний вантаж, зокрема й кисневі маски, кріплення, ґумові чоботи та інше для місцевої пожежної команди. Крайній вантаж від німців – 20 тонн необхідного, корисного і потрібного українцям в умовах війни.

За кордоном не зменшується хвиля підтримки України. Попри те, що нам розповідають, буцім їх втомили новини про війну з України і нам вже не хочуть допомагати – є такі німці, поляки, прибалти, які жодного разу не були в нашій країні, але їх болить наша війна. Співпраця із закордонними благодійниками продовжуватиметься і надалі, плануємо зараз низку спільних заходів для привернення уваги суспільсьва і збору гуманітарного вантажу для України, бо потреб, на жаль, є багато.


На закономірне запитання, чому житомирська благодійна організація допомагає селу на Старокостянтинівщині, Наталя відповідає просто:

Я там народилася. Самчики – це моє рідне село, це моє місце сили, де я наснажуюся енергією для життя. Там мене навчили любити Батьківщину і людей. Мої батьки мешкають у Самчиках. І там проживають мої друзі, знайомі, які зараз також займаються волонтерством. Тому всі ми робимо одну справу. Мене дивує, коли хтось починає мірятися важливістю і впливовістю благодійних фондів, визначає які волонтерські вчинки великі, а які – не дуже. Хтось може дістати дорогий транспорт чи озброєння, а старенька бабуся спече пирогів для воїнів – то хіба її волонтерство менше? Ні. Бо вона це робить, можливо, на останні кошти. Чи діти, які пишуть листи або продають ягоди, щоб зібрати гроші на армію… Українці унікальні – ми можемо сваритися між собою, але коли приходить біда, то об’єднуємося, гуртуємося і допомагаємо одні одним.


Миколаїв, Харків, Слов’янськ, Маріуполь, Херсон… Вони всі зібралися у приємному затінку розлогої крони дерева біля своєрідного гуманітарного пункту в Самчиках. Люди різного віку. З маленькими дітками. Різних доль, в які втрутилися російські війська. Олександр зі Слов’янська говорить, що в Самчиках проживає уже півтора місяці. Дякує за турботу і небайдужість до потреб переселенців. Середнього віку пара з Харкова розповідає, що їхали навмання, аби подалі від війни і смертельних обстрілів з боку росії. Спершу попрямували на Закарпаття, а після місяця перебування там, приїхали до Самчик – тут колись проживав дідусь жінки. А хтось приїхав волею долі – тицьнувши пальцем у мапу – палець вперся у назву села. І ніхто з тимчасових мешканців Самчик не нарікає на труднощі. Бо тут до них – з відкритими обіймами і з глибоким розумінням усього безмежжя трагедії, коли ти раптом залишаєшся без усього, на що працював чи не більшу половину життя: без свого даху над головою, одягу, заощаджень, домашньої консервації, улюбленого пледу чи зручних, вже розтоптаних, але таких домашніх капців. Тому й намагаються самчиківські волонтери у міру своїх можливостей полегшити людям зі сходу і півдня України тимчасове вимушене перебування в селі. Бо ж всі ми – українці в країні, яка веде боротьбу за своє суверенне право жити.


Оксана РАДУШИНСЬКА
фото: Петра РАДУШИНСЬКОГО, надане Наталею ФУРМАН і волонтерами

Подальше читання

Ефір 3.12.2022

Озвучені теми: із Херсона до Хмельницького курсує евакуаційний потяг; старокостянтинівчанок запрошують на курси самооборони; якщо ваші рідні попали...

Грудень 2022
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
%d bloggers like this: