Соціальна працівниця спільно з працівниками Пеньківського будинку культури подарували хвилини радості та душевної втіхи для одинокого 86-річного іменинника

Подарувати людині душевне тепло, спілкування, турботу, вияв поваги, хороший настрій – чи не найпростіше, що ми можемо одне для одного. Але доволі часто – і найскладніше, адже потребує часу та власних емоційних щедрот. До нашої редакції звернулася соціальна працівниця сіл Драчі і Бовкуни Старокостянтинівської тергромади Валентина Понзюк, аби подякувати колективу Пеньківського будинку культури.
Зі слів соцпрацівниці, серед її підопічних – 86-річний Федір Ілліч Негода, самотній пенсіонер, життя якого не стелилося вишитими рушниками, а не раз випробовувало на стійкість. Було і босоноге дитинство, і важка праця на різних роботах, у молоді роки чоловік працював на шахті, потрапив під завал, але, на щастя, зостався живим. Уже в поважні роки залишився вдівцем, а син, зараз який мешкає в рф, не підтримує зв’язки з батьком.

Я звернулася до дівчат з культури села Пеньки і попросила їх приїхати до іменинника, аби подарувати йому свято, – розповідає Валентина Понзюк.


Завідувачка Пеньківського будинку культури Любов Гідзула не відмовила у проханні – разом із трьома своїми колегами навідалися до самотнього пенсіонера. Співали і церковних пісень, і народних, і віншувальних! Було чимало світлих сліз, поєднаних із радістю щирого спілкування.
А по сусідству з іменинником мешкає подружжя пенсіонерів, обоє – люди з інвалідністю, усе життя пропрацювали в сільському господарстві, надбавши за своїх понад сімдесят років чимало хвороб. Тож і до їхньої оселі завітали працівники пеньківської культури, щоб і їхній щодень звеселити та розрадити.
За 15 років праці соціальною працівницею Валентина Понзюк добре знає, що другорядного у її роботі немає. Важливо і наварити їсти немічним старенким людям, і допомогти навести лад в хаті та у господі. Але ще важливіше – уміти подарувати відчуття потрібності. Тож, на поважні іменини свого підопічного Федора Ілліча приготувала, як годиться, святковий стіл. Були бутерброди, холодець, пончики з горохом, м’ясо і до м’яса, домашня квасина та інші смаколики. Допомогла готувати страви для застілля і перевезла власною автівкою усю наготовлену смакоту та посуд Олена Подуфала. Відтак, було і щире слово, і гарна пісня, і накритий наїдками іменинний стіл – до творення доброї справи долучилися всі, хто небайдужий серцем. Такий прояв турботи напрочуд важливий у всі часи, а особливо тепер, коли Україна переживає біду російського військового нападу – літні і самотні люди сприймають усе більш загострено, більш безнадійно. А хвилини радості і спілкування для них, без перебільшення, продовжують літа, діючи краще за ліки.


Оксана РАДУШИНСЬКА
фото: надане Валентиною ПОНЗЮК

Подальше читання

Ефір 27.01.2023

Озвучені теми: сьогодні Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, вашій увазі звернення керівництва Старокостянтинівської громади; хто і де має право...

Січень 2023
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
%d bloggers like this: