У Старокостянтинівській ДЮСШ навчаються 543 дитини, а тренерів днями привітали з Днем фізичної культури і спорту

Так вже повелося, що особливу увагу представникам тієї чи іншої професії приділяють у контексті прийдешнього свята цієї-таки професії. І хоча ми доволі часто розповідаємо про досягнення старокостянтинівських спортсменів і тренерів ДЮСШ (а нагоду пишатися досягненнями і висвітлювати чергові успішні старти вони надають нам регулярно!), утім, за сталою традицією, в контексті нещодавнього Дня фізичної культури і спорту, звернемо прицільний погляд на галузь професійного спортивного виховання місцево рівня.
У 2021-2022 навчальному році, відповідно до мережі закладу, працює колектив із 35 осіб як тренерського складу так і обслуговуючого персоналу. Зберегли проведення навчально-тренувальних занять у сільській місцевості де наявна матеріально технічна база по волейболу, футболу, тхеквондо у селах Самчики, Сахнівці, Велики Чернятин.
Кількість вихованців значно збільшилася. Функціонує 47 груп в яких займається 543 дитини.


За 62 роки існування Старокостянтинівська дитячо-юнацька спортивна школа має великі здобутки, є кращою в області. Нове дихання ДЮСШ отримала із приходом на посаду директорки закладу Майї Булавко.


За ці роки спортивна школа стала другою домівкою для тисячі талановитих хлопчиків і дівчаток, багатьом з них допомогла знайти своє покликання, визначити шлях в житті, – говорить директорка спорт школи. – Спільними зусиллями тренерів-викладачів, за участю батьків і підтримки адміністрації міста, в школі створені всі умови для розвитку дитини в сфері фізкультурно-спортивної діяльності. Навчаючись в нашій школі, діти щорічно досягають високих результатів на змаганнях різного рівня. Поряд з досвідченими тренерами, колектив оновлюється молодими кадрами, колишніми вихованцями ДЮСШ. Фізична культура і спорт завжди були одним з пріоритетних напрямків соціальної політики адміністрації міста Старокостянтинова. У школі працює колектив талановитих тренерів-викладачів і не менш талановитих спортсменів, багато з яких відомі не тільки в місті, а й за його межами.


Спортивна школа – це не лише заняття у відділеннях. Це – своєрідна філософія, побудована на повазі до інших людей, на шанобливому ставленні до свого здоров’я, нетолеруванні шкідливих звичок. Ще один важливий аспект – до спортивної школи часто йдуть займатися діти із незаможних, багатодітних родин. І саме спорт відкриває для них шляхи подальшого становлення у житті.
Без перебільшення можна сказати, що для багатьох вихованців тренер є і взірцем, і наставником, і старшим другом. Серед гідної плеяди тренерів Старокостянтинівської ДЮСШ, до доль тисяч дітей доторкнувся Володимир Гоняк – заслужений тренер України, почесний громадянин міста Старокостянтинова, відмінник освіти, старший тренер-викладач 1 категорії.


Через мої руки пройшли тисячі дітей. Не всі вони пов’язали своє життя із професійним спортом, але багато з них продовжують мою справу, – говорить Володимир Михайлович, – Вони працюють вчителями фізкультури у загальноосвітніх школах, тренерами у спортивних школах і в різних командах України.


Головною якістю хорошого тренера Володимир Гоняк визначає любов до дітей і любов до своєї професії. Розповідає, що в різних ситуаціях, із різними дітьми потрібно бути колись суворим, щоб стимулювати вихованця до росту, а колись і пожаліти, пригорнути, розуміючи, що в нього такий період, коли не все вдається.
Тренер тішиться співпрацею зі своїми колишніми вихованцями, які тепер вже самі працюють тренерами. Серед таких – Віталій Юрчук, тренер збірної команди України з бар’єрного бігу.


Бар’єрний біг – складний вид спорту. У своїй роботі я підходжу індивідуально до кожного спортсмена, – розповідає він про свою теперішню роботу у Києві. – Взагалі рекомендовано починати займатися спортом з 10-ти років, але є діти, котрі займаються з 6-ти і продовжують професійно виступати до сорокарічного віку. Я ж треную не дітей, а починаю зі студентів першого курсу. До речі, майже вся моя група – старокостянтинівці. Раніше тенденція була така, що після нашої ДЮСШ підлітки йшли далі і без підтримки просто губилися. До мене минулого року прийшов перспективний хлопець Діма Козачук, цього року – двоє хороших хлопців. У нас завжди було багато талановитих дітей, яким треба давати можливість рухатися далі.


Віталій Юрчук говорить, що як діючий тренер відчуватиме себе реалізованим, коли бачитиме своїх спортсменів у призерах Олімпійських Ігор.
Зовсім трішки не вистачило до проходження нормативу для потрапляння на Олімпійські Ігри у Токіо Ручківської-Юрчук Наталії – майстра спорту України, члена збірної команди України, переможниці Кубку України, багаторазовій призерці чемпіонатів України. Приціл спортсменки і тренера – на прийдешні змагання у Парижі.


Мене привела в спортшколу бабуся, коли я навчалася в 2-му класі. Я була ще малою, але Володимир Михайлович Гоняк взяв мене тренуватися. Після школи бабуся приводила мене в спортивну школу і чекала, поки тривали заняття. Зараз я тренуюся в штатній команді України з легкої атлетики. Можу порадити всім дітям, зокрема дівчаткам, займатися спортом, бо це виховує характер. Я була дуже сором’язливою, а завдяки спорту набула впевненості у собі. А ще спорт дає нагоду подорожувати не лише різними містами України, а й за кордон, знайомитися з новими людьми, набувати друзів.


Розпитую в Наталії про те, яка атмосфера панує у відносинах на рівні великого спорту, чи існує, скажімо, дружба між спортсменками-суперницями?


Дружба є, поки не виходиш на доріжку і не чуєш команду «На старт!». І після фінішу є дружба. Поки ми біжимо – ми суперниці. Якщо ми біжимо одну дистанцію – має бути суперництво, якщо різні дистанції – підтримуємо і вболіваємо одна за одну.

І Віталій і Наталя одноголосно стверджують, що старокостянтинівський стадіон не лише не поступається столичним, а й подекуди значно перевищує київські по умовах для тренування у літній період. Саме тому вони частенько приїздять до рідного міста – і поспілкуватися зі своїм тренером, почути від нього настанови, поділитися своїми радощами чи турботами, і – потренуватися на стадіоні міжнародного рівня.

Для майстера спорту міжнародного класу, тренера-викладача І категорії Олександра Вербицького найвищою сходинкою п’єдесталу для вихованця також є Олімпійські Ігри. Проте не найближчі у Парижі, а трохи далі, оскільки його вихованець Роман Горбачов – п’ятиразовий переможець Чемпіонатів України і рекордсмен України – натепер ще школяр.


Яка формула успішного тренера? Знайти талановитих дітей, правильно їх тренувати, працювати з ними, пояснюючи, що спорт – корисний для їхнього здоров’я, що бути спортивним – круто і модно, – розповідає Олександр Вербицький. – І ніколи не вираховувати у відсотках, скільки в тебе талановитих дітей. Може бути набір одного року, коли прийдуть всі діти хороші, сумлінні і слухняні, але – без особливих завдатків до спортивних перемог. А іншого року може прийти з десяток дітей-зірок. Щоб досягти успіху в спорті має бути наполеглива праця, бажання дитини і прагнення до перемоги.

Бернацький Артем – кандидат у майстри спорту, чемпіон України – один із тих, хто впевнено рухається до своїх спортивних п’єдесталів все вищого рівня. Розповідає, що тренується в ДЮСШ уже 8 років, а прийшов у спорт… бо було нудно сидіти вдома.


Я не планував ставати спортсменом, прийшов сюди, бо не було чим зайнятися вдома, – розповідає юнак. – Мені тут сподобалося, почав свій розвиток у спорті. Отримав багато знайомств, бо всі конкуренти на змаганнях стають твоїми знайомими. А взагалі, якщо ти прийшов у спорт, то повинен розуміти мету і вести відповідний спосіб життя. Якщо після занять іти і затягнутися цигаркою – це вже не про спорт.

Користуючись нагодою, вітаю всіх причетних з Днем працівників фізичної культури і спорту в України, – підсумовує наше спілкування Майя Булавко. – Це наші любі ветерани спорту, завдяки яким до сих пір наше місто знає вся Україна. Це вчителі фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів. Це тренери – викладачі дитячо-юнацької спортивної школи. Щирі вітання! Нехай всі мрії здійсняться, спортивного вам довголіття та нових спортивних звершень.

Сьогодення спортивної школи наповнене голосами, тренуваннями, плануванням і змаганнями. Обов’язково – перемогами, бо ж, згідно з офіційними результатами, Старокостянтиінвська ДЮСШ жодним чином не пасе задніх, а, швидше, вказує шлях іншим. А якщо й трапляються поразки, то це – лише частина шляху, частина літопису окремих спортсменів і тренерів, які вписують свої імена у загальний літопис розвитку спорту на Старокостянтинівщині.

Оксана РАДУШИНСЬКА
фото: Петра РАДУШИНСЬКОГО

Подальше читання

День села в Решнівці

14 жовтня у Решнівці відзначили День села.  Це свято тих, хто тут народився і виріс, хто приїхав щоб залишитись тут назавжди. Для місцевих...

Ефір 15.10.2021

Озвучені теми: вчора відзначили День захисників і захисниць України;школярі Старокостянтинівської громади підуть на канікули вже з найближчого...

Жовтень 2021
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
%d bloggers like this: