Валентина Стопнюк 26 років працює головною медсестрою Старокостянтинівської лікарні

Стопнюк Валентина Анатоліївна – з 1996 року головна медична сестра КНП “Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня” . 

А почалося все з її однокласника Гриші, якому в 14 років відірвало ногу…

Я дуже люблю медицину. Мій дідусь був хірургом, тітка працювала акушеркою в Підгірному. А моя історія в медицині почалася з дуже неприємної ситуації. Ми, 14-літні однокласники, допомагали у роботі колгоспу. Хлопчикові на силосній ямі відірвало ногу. А в селі тоді не було фельдшера. Постало питання: хто повезе з Кселів травмовану дитину в район до лікарні? Я не побоялася. Тісно перев’язала йому хусткою ногу і поїхала супроводжувати на вантажній машині до лікарні. Тоді дуже здивувалися, що семикласника привезла в лікарню мала дівчинка, без дорослих. Далі ми з однокласниками часто навідували його, приносили уроки. І так мене вразила атмосфера лікарні, люди у білих халатах, допомога пацієнтам, що я твердо вирішила для себе працювати у цій галузі.

Валентина закінчила Кам’янець-Подільське медучилище по спеціальності “фельдшер”. Працювала на ФАПі в Сахнівцях, потім у Самчиківській дільничній лікарні. Розповідає, що саме там, під керівництвом знаного і шанованого медика Павла Петровича Польового, отримала найважливіші знання і безцінний досвід у професії. Пізніше у трудовій книжці з’явився запис про роботу у відділенні хірургії ЦРЛ, де працювала під керівництвом Райчука Івана Омельяновича. Молоду медсестру цінували в колективі за відповідальне ставлення до роботи, за якісне виконання своїх обов’язків. Після декретної відпустки і невеликої перерви в роботі у зв’язку з переведенням чоловіка-військового на службу до Угорщини, життя знову повертає її до районної лікарні в Старокостянтинові.

Юрій Іванович Березенський приймає мене на роботу у відділення реанмації. Я швидко освоїла специфіку роботи цього відділення, все мені вдавалося, бо хотіла працювати і любила свою роботу. Спершу була медсестрою-анестезисткою, а згодом – старшою медсестрою-анестезисткою. Я була в цій роботі, як то кажуть, наче риба в воді. Але на той час звільняється головна медсестра і мене тимчасово призначають на цю посаду. На три місяці. Я не хотіла такої роботи, мені подобалася робота у відділенні: бути поруч з хворими, допомагати їм одужувати… Навіть плакала через те, що мене перевели на місце головної медсестри…

Але три місяці переросли в роки. Виявилося, що Валентині Стопнюк вдається і адміністративна робота. А безпсередню роботу з пацієнтами, працю у відділенні вона теж не полишила. Бо переконана: якщо людина чогось хоче, то неодмінно знайде можливість реалізувати свої прагнення і здібності.

Працювала у відділеннях, допомагала молодим медсестрам, навчала їх ставити крапельниці, підказувала щодо зовнішнього вигляду і спілкування з хворими. Знаю для себе і говорю для своїх колег, що ставитися до пацієнта потрібно так, як би ти хотіла, щоб ставилися до твоїх рідних. У всіх буває поганий настрій, але його потрібно залишати вдома, а для хворих має бути усмішка і уважне ставлення. Уважність, чесність і відповідальність мають бути основою в медицині. Хоча в житті від помилок ніхто не застрахований.

Розповідає мая співрозмовниця про різні ситуації, з якими їй довелося стикатися на посаді головної медсестри за роки роботи. І вибачатися за молоду колегу, яку пацієнтка довго шукала у відділенні, бо та кудись відійшла, і пройти через суд за другу, яка помилово ввела хворому інший препарат, ніж призначив лікар. На щастя, з пацієнтом усе минулося благополучно, але осад від того випадку став основою ще однієї науки від головної медсестри для колег-медсестер: бути уважними і по кілька разів перевіряти які ліки набираєш у шприц.

Моя робота – у комунікації з керівництвом лікарні, завідувачами відділеннями, медсестрами і хворими. Це важко, адже робота з людьми ніколи легкою не буває. Але головне моє правило – поважати керівництво лікарні. Я можу бути з чимось не згідна, можу доводити свою точку зору. Але ніколи не підведу і свідомо не нашкоджу.

Разом із тим, окрім суто професійних специфічних моментів роботи, стикаються медики і з викликами, які переживає усе суспільсво. Попередні пандемічні роки додали навантаження працівникам медичної галузі. Війна, яка триває в Україні, накладає свій відбиток на усі сфери життя і діяльності. Утім, за словами Валентини Анатоліївни, що б у світі не відбувалося, в медицині все має бути стабільно і надійно.

У медицині має бути, як до Бога: якщо ти молишся, то відверто, якщо працюєш – то чесно. Ситуації бувають різні, людська вдача – різна. Але, у першу чергу, всі ми повинні за будь-яких обставин залишатися людьми і бути гідними представниками професії. А медсестра – це очі, вуха, права рука лікаря. Бо медсестра проводить із пацієнтом більше часу, тому й має помітити якісь відхилення у стані хворого, ситуацію, на яку варто вчасно зварнути увагу. Колись лікар Сіньків говорив: “Лікар добре зробить операцію, але догляд і одужання забезпечує саме медсестра”.

Втішена моя співрозмовниця тим, що молоді медсестри відповідально підходять до своєї професії. Переконана, що запитувати поради, коли чогось не знаєш – не соромно, а навпаки свідчить про серйозний підхід до роботи.

Разом із тим, події в країні, пов’язані з повномасштабним вторгненням росії в Україну, не обминули й Старокостянтинівську лікарню. Натепер у штаті працюють двоє медсестер з числа внутрішньо переміщених осіб. Валентина Стопнюк стверджує, що увесь колектив щиро прийняв їх до своєї когорти і обидві медсестри швидко освоїлися в новій лікарні.
Для потреб військовослужбовців і переселенців у лікарні перерахували свій одноденний заробіток, ділилися, хто чим може, готували різноманіту їжу, плели маскувальну сітку.

У день професійного свята медсестер, головна медсестра із понад 26-річним стажем на цій посаді бажає своїм колегам зберігати у серцях і вчинках найголовніше – доброту.

Нехай у кожного з нас буде доброта. Нехай в нашій державі запанує мир та спокій, щоб наш трудящий народ міг просто щасливо жити, працювати, планувати свій завтрашній день. Здоров’я вам і вашим родинам. Приходьте на роботу з гарним настроєм, із помішкою. Нехай мудрість супроводжує кожного з вас і удача буде поруч. Дякую усім за гарну працю, за відповідальність у роботі, за дружність у роботі. Я пишаюся, що працюю саме в такому колективі.

У день професійного свята медсестер ми також користаємося не зайвою нагодою вкотре подякувати за їхню працю і сумління. Саме їхніми турботами і зусиллями, їхньою терпимістю до людських болей і страждань, їхньою присутністю на посту і поруч з хворим забезпечується одужання пацієнтів. Будьте ж і ви, шановні медичні сестри Старокостянтинівщини, здоровими фізично і бадьорими емоційно. Нехай людська вдячність супроводжує вас при кожному дні, а новий світанок дарує справдження усіх мрій, планів та бажань!

Оксана РАДУШИНСЬКАфото: Петра РАДУШИНСЬКОГО та з архіву Валентини СТОПНЮК

Подальше читання

У двох храмах Старокостянтинівської міської тергромади правив службу Божу єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Павло

Учора Православна Церква молитовно вшановувала і прославляла святого апостола Іоана Богослова. На запрошення настоятеля храму Андрія Первозванного...

Ефір 22.05.2022

Озвучені теми: Уряд унормував поширення пільг і гарантій на добровольців та членів сімей загиблих Захисників й Захисниць; розпочався етап...

Травень 2022
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
%d bloggers like this: