Вітаємо з 80-річчям Анатолія Васильовича Гуменного

ГУМЕННИЙ Анатолій Васильович народився 21 червня 1942 року в селі Підлісний Олексинець Городоцького району. Виріс у простій працьовитій сім’ї колгоспників Василя Івановича Гуменного та Катерини Григорівни (Верхомій).

У Василя Івановича і Катерини Григорівни Гуменних народилися троє синів – найстарший Коля помер чотирирічним.

Гуменний Анатолій Васильович з 1949 по 1956 рік навчався в Підлісноолексинецькій семирічній школі, а з 1956 по 1959 рік в  Пільноолексинецькій середній школі.

Працювати на землі хотів ще зі шкільних років, так склалося, що аж за три роки поспіль поступав до Кам’янець –Подільського сільськогосподарського інституту. Потрібний був трудовий стаж, а тому після закінчення школи два роки працював в місцевому колгоспі обліковцем молочнотоварної ферми.

Таку настирливість щодо обрання саме цієї професії і, напевне,  долі втлумачив у голову тоді ще малому хлопчині вчитель виробничого навчання – Василь Надопта. До цих пір пам’ятаю слова сільського вчителя. «Немає більшої користі і благородства, ніж майстерність виростити, виробити продукцію як у сільському господарстві».

 У 1961 році поступив на перший курс зоотехнічного факультету Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту.

      В 1963 році із третього курсу інституту Анатолій Васильович був призваний на службу Військово морського флоту, яку проходив на флагмані Чорноморського флоту крейсері «Михаил Кутузов» м.Севастополь, на якому прослужив 4 роки.

  • Мене завжди тягнуло до села. Якби мені сказали, що я можу почати життя спочатку, я б знову вибрав сільське господарства. Я ним дихаю, я ним живу, милуюся сходами, радію рохканню на фермі, переживаю… Це моє. Хоча під час проходження служби на Чорноморському флоті мені неодноразово пропонували обрати інший життєвий шлях. Кілька разів  поспіль «особісти» пропонували почати навчання у військовій справі в інституті іноземних мов, а саме на перекладача із стажуванням у Німечинні. Та щоразу відмовлявся, – пригадує Анатолій Гуменний.

Одружився 7 листопада 1965 року. Дружина Гуменна (Плескань) Галина Іванівна, уродженка с.Адамівка Віньковецького району.

У 1967-му продовжив навчання, обравши фах зоотехніка, а уже у 70-му почав трудитися у колгоспі Віньковецького району. На той час дружина теж закінчила сільськогосподарський інститут і для сім’ї потрібно уже було два місця вакансій зоотехніків, отож шукали роботу, а знайшли разом і професію, і роботу, і нову домівку, і нову батьківщину. Місце роботи молодим спеціалістам запропонували у Зеленцях та Левківці. Обрали Левківку Старокостянтинівського району Хмельницької області. Впродовж 1970-1973 років працював головним зоотехніком колгоспу ім.ХХП з’їзду КПРС с.Левківка. З 1973 по 1984 роки – інструктор оргвідділу, завідуючий сільськогосподарським відділом Старокостянтинівського райкому Компартії України. З організаторською роботою справлявся, та серце чомусь все одно підказувало повертатися до землі, до ферми, до села.

Анатолій Гуменний у 1984 році прийняв господарство від досвідченого грамотного господарника Нуруша Гейдаровича Захрабова, який пропрацював в даному господарстві 26 років. Господарство щорічно нарощувало свої виробничі потужності. По 10-12 тис.голів свиней реалізовувалося на м’ясопереробні підприємства Хмельницької, Донецької, Кіровоградської, Львівської, Тернопільської областей, міста Ленінград, Баку, Москву. З 2008 року ринок збуту – в основному був Хмельницька та Житомирська область. Не дивлячись на всі складності в сільськогосподарському виробництві в Україні на ті роки, фінансовий стан у господарстві залишався стабільним.

За сумлінну працю колектив радгоспу нагороджувався Перехідним Червоним прапором Міністерства м’ясної промисловості СРСР та неодноразово – Перехідним Червоним прапором Міністерства м’ясної промисловості УРСР та Хмельницького виробничого об’єднання м’ясної промисловості, який в 1991 році переданий господарству на довічне зберігання.

Згодом відгодівельний радгосп реорганізовано в СТОВ «Заготівельник».

Тримаючи повсякчас в центрі уваги виробничий процес в колі зору завжди залишалися соціальні питання – це спонсорська допомога райлікарні, церкві, місцевій школі, виділення коштів на благоустрій в місті та селі, турбота про людей,  покращення умов праці, зростання зарплати працівників господарства, впровадження нових технологій на виробництві.

Анатолій Васильович приймає активну участь: по увінченню пам’яті жертв голодомору та політичних репресій жертв  Григорівської сільської ради та встановлення їм пам’ятника в с.Воронківці. Надає  благодійну допомогу українським захисникам, героям АТО. Вносить вагомий внесок в скарбничку Старокостянтинівської міжрайонної організації товариства Червоного Хреста. Має відзнаки за заслуги перед Українською Православною церквою. Господарство та портрет Анатолія Васильовича  неодноразово розміщувалися на районній дошці Пошани, нагороджувалися Почесними грамотами та дипломами районної та обласної рад, міністрерства аграрної політики України. А в 2016 році рішення колегії Хмельницької обласної адміністрації нагороджений відзнакою «За заслуги перед Хмельниччиною».

     Неодноразово Анатолій Васильович обирався депутатом сільської та районної рад.

У господарстві пропрацював більше 36 років і в червні 2020 року пішов на заслужений відпочинок.

Анатолій Васильович разом із дружиною виховали двох дітей Олександра і Валентину, дочекалися внуків Олену, Андрія, Вікторію та  Владислава.

На жаль, у 2018 році дружина відійшла у засвіти.

  • Я же все це так швидко сталося? І як прикро що за справами, настановами, нарадами пролетіли, промайнули літа молодії… Ніколи не було вільного часу, так мало приділяв уваги сім’ї, – розмірковує Анатолій Васильович.

Але літа його минули не даремно. Гарними справами, гідними людськими вчинками осяяні вони. Тож, сьогодні, у день 80-річного ювілею до шановного господарника, керівника, друга, наставника лине чимало привітальних слів.

Подальше читання

Витяг про місце проживання в Дії

Витяг про місце проживання може знадобитися при отриманні багатьох державних послуг, влаштуванні дитини в садочок, відкритті рахунку в банку тощо...

Ефір 5.12.2022

Озвучені теми: сьогодні Міжнародний день волонтерів, вашій увазі привітання від керівництва Старокостянтинівської громади; рубрика “Наш...

Грудень 2022
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
%d bloggers like this: