Волонтери із «Княжого»

Їм ніхто не казав, що вони мають рятувати світ. Це натхнення, це благодійність, це волонтерство, це поклик душі – робота самовіддана, терпляча, безкоштовна але безцінна. Війна прийшла на нашу землю і часу зовсім немає на сльози, на жалість і страх. Зі стійкими серцями працюють сьогодні волонтерські осередки нашої країни, нашого міста. Збирають, привозять, закупляють, передають, готують, шиють… цілими днями, у режимі комунікації та взаємодії – 24/7. Називати прізвища та імена, гадаю, не варто, до волонтерства приєдналися тисячі старокостянтинівців та цілі старостати громад.

Про справу по суті говоримо з Оксаною Бабенко та Наталією Косюченко.


Волонтерський осередок ГО «Учасники АТО міста Старокостянтинова» – (керівник ГО Сергій Жмурко) один із потужних пунктів волонтерства у місті. Розпочали свою діяльність у 2014 році. Своїм прикладом надихнув на натхнення до волонтерської справи отець Степан Капустинський. Позапартійна добродійна організація на початках заснування створювалась як добровільне об’єднання для захисту прав та свобод, задоволення усіх законних, соціальних інтересів громадян – учасників АТО. І волонтерство на ряду з іншими напрямками було частковою складовою діяльності ГО. Наразі саме волонтерський рух став потужною рушійною силою громадської організації. Сьогодні чи не кожен у місті знає, де знаходиться пункт волонтерів. Сьогодні чи не кожен у місті долучився до волонтерської роботи саме ділом, бо слова будуть потім. Але і слово на сьогодні це важливо, тому говоримо не про цифри, а про справи.

Оксана Бабенко:
За ці вісім років ми не рахували ні кілограми, ні тонни зібраного, ні квадратні метри сіток, ні кількість поїздок – усе це не важливо, бо йдемо до цілі, до Перемоги. За вісім років жоден, до кого ми зверталися, не відмовив у допомозі. Можливо ставлення людей дещо змінилося, бо ще кілька років тому заспокоювали себе тим, що війна зупинилась на Донбасі, та вона не зупинилися. А ми у наших поїздках бачили ту війну – тил і війна різниться, наразі люди відчули жах кровопролиття, тож спільна робота і боротьба це шлях до Перемоги.
Охочих наразі допомогти у пункті – це людський наплив. Необхідні речі, продукти збираємо за день-два, інколи за кілька годин. Дякую усім підприємцям, котрі не обходять нас стороною. І кожна допомога від щирого серця – вона безцінна.
Чого вартує лише бабуся із Пашковець, котра усі ці вісім років щомісячно приносила нам 200 грн зі своєї пенсії, в’язала теплі шкарпетки та сушила сушину для бійців. У перші дні війни містяни та села громад (Губча, Воронківці, Чернятин, а також Антоніни, Кременчуцька громада, красилівські волонтери та ін.) долучилися до збору необхідних речей не просто активно, а реактивно. Серед постійних наших доброчинців – магазин «Метиз», «Адоніс», наші громадяни за кордоном передають десятки, сотні ящиків найнеобхіднішого для військовослужбовців ЗСУ – Валерій Стецький із Іспанії, Володимир Старінчук із Польщі, родина Коваленків з Канади, Сполучених Штатів, з Німеччини. Постійно долучаються до збору речей та продуктів, коштів наші аграрії – Катерина Огреба (с. Старий Остропіль), ФГ «Степан» (с. Сахнівці) – Роман Бабкін, «Світлана 2017» – Світлана Загорська, ФГ «Зарічне» з Вишнополя, керівник – Іван Козак, а також профком РЕМа, Укрзалізниці. Благодійний аукціон “Старокостянтинів небайдужий” упродовж 8 років збирає кошти на потреби військових, на госпіталь. Ним опікується Світлана Онофрійчук. Прошу вибачення наперед, якщо я когось не назвала, не згадала, це важко – усе запам’ятати. Кожна ваша підтримка – це важливо, кожна зібрана гривня, чи євро – це потрібно. Дякую усім за все!

Наталія Косюченко: У перший тиждень війни потрібно було оперативно реагувати на прохання бійців і у лічені години знаходити усе, чого потребували наші військові. У нашому центрі ми налагодили роботу швидкого реагування, по факту збиралися речі, котрі потрібні зараз, у цю хвилину. Оксана правильно усе організувала, і механізми роботи реагування працювали як годинникові стрілки.
Кожну хвилину у центр приходили люди та пропонували свою працю, необхідні речі, збирали кошти. Подушки, матраци, ковдри – щось збиралось, щось купувалось і на місці шили теж. Наразі забезпечення військових дещо перейшло на обласні хаби, але у перші дні наша допомога була просто необхідна. Допомога у перші тижні надавалась старокостянтинівським військовим, зараз почали дзвонити військові, з якими зв’язки налаштувалися протягом цих восьми років. Телефонують, просять, ми збираємо та відправляємо чи передаємо, чи довозимо. Транспортні послуги надають усі охочі допомогти, у нас цілий список водіїв, котрі їдуть «уже зараз» і легковим і вантажним транспортом.

Оксана Бабенко: Звертаються і переселенці, хтось розповів, хтось порадив звернутися до нас, ми допомагаємо усім чим можемо – шукаємо житло, збираємо речі і т. д.
Як організована робота? На жаль, усе що просять військові, це потрібно «на вчора», самі дефіцитні чи дороговартісні речі збираємо і день, і два, і тиждень. Генератори – одне із дифіцитного у потребах. Збираємо і кошти – передають із-за кордону – приносять теж наші мешканці. Облік ведемо, багато хто не хоче називати навіть свого прізвища. Ми їх записуємо у книгу обліку під грифом «Степан Бандера». Головне побажання доброчинців, щоб кошти пішли лише на потреби ЗСУ. Цифри грошового еквіваленту не озвучуємо – на них купуємо необхідні речі, техніку, військову амуніцію і навіть авто.


Про сітки, проблема – основа сітки, це дуже важко придбати сьогодні. Тому навчилися самі їх робити. Роздаємо по школах, по садочках по селах, плетемо у Будинку офіцерів.
Об’ємна робота була проведена, коли потрібно було набирати пісок у мішки. Чоловіків, охочих допомогти, виявилося чимало. За все усім дякую!

Важливо – це збирати необхідне, важливо – організовувати вантажі та їх передавати, важливо – плести сітки та шити балаклави, важливо – вантажити пісок, важливо – допомагати переселенцям – усе важливо на сьогодні. Усе, що робиться це для нашої спільної Перемоги.

Усі, хто хоче долучитися до волонтерської роботи, може зателефонувати за номерами:
096-21-21-162 – Оксана;
097-53-95-511 – Наталія.

Краще боротися за те, у що віриш, ніж жити з болем чи страхом перед невідомим. І ми боремося щодня, кожен на своєму місці. Мої знайомі військові кажуть, що із таким народом вони уже перемогли, а народ каже, що вірить і покладається лише на ЗСУ. Працюймо! Слава Україні!


Тетяна ОМЕЛЯНЮК, фото: Петра РАДУШИНСЬКОГО

Подальше читання

Ефір 25.05.2022

Озвучені теми: Начальник Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій ГАМАЛІЙ тезово розповів про події та про те, чим наразі живе...

Травень 2022
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
%d bloggers like this: