Як у Старокостянтинівській громаді плетуть маскувальні сітки для фронту

Плетення маскувальних сіток для потреб військовослужбовців стало своєрідним трендом хенд-мейд українців. Ще з 2014 року саме з-під пальців небайдужих українців – від малих до літніх – творилися маскувальні полотнища, які ховали від ворожого ока позиції та озброєння захисників України. Від початку повномасштабного збройного нападу рф на нашу державу цей рух став масовим. Маскувальні сітки плетуть у школах і в офісах, у будинках культури і на подвір’ях багатоповерхівок. До справи беруться люди різних спеціальностей, різного віку і статі. Хтось вділяє частину вільного часу, аби долучитися до такої праці, комусь вдається викроїти годину-дуругу під час робочого дня, ще для інших – плетення маскувальної сітки є способом відволіктися від тривожних думок і безкінечного переглядання новин чи чекання новин від своїх рідних, які на війні. Утім, усі без виключення розуміють важливість своєї праці, адже вона, без перебільшення, здатна зберегти життя військовослужбовців.


Старокостянтинівщина після 24 лютого у багатьох сегментах перетворилася на великий волонтерсьий пункт, який у міру потреб і своїх можливостей закриває нагальні питання забезпечення армії і тероборони. Люди гуртуються та об’єднуються, не чекаючи вказівки “з гори”, знаходячи можливості для налагодження логістичних каналів і ефективного виконання взятих на себе зобов’язань.
Щодо маскувальної сітки, її в громаді плетуть практично у кожній організації, майже у кожному селі. Для когось це – одноразова акція, хтось длучається у міру можливостей, а в когось процес поставлений на конвеєр і виплітаються сітки чи не в промислових масштабах.


У міській ЗОШ №8 маскувальну сітку плетуть із 14-го року. Раніше долучали до справи школярів, які бралися за плетення під час перерви. Із запровадженням ковідного карантину і онлайн навчання справа дещо пригальмувалася, адже мали дотримуватися епідемічних обмежень. Утім, коли оскаженілий ворог ринув на Україну, повернулися до сіткоплетення зі знанням справи і досвідом.


Розмовляю зі вчителькою початкових класів, яка у даному контексті виконує і логісттичні функції з пошуку основи сітки та клаптиків тканини, і довезення-розвезення сіток, Людмилою Ярош.

Через три дні після повномасштабного вторгнення росії в Україну ми почали щоденно плести сітки. Без вихідних. Коли діти перебували на канікулах, ми плели сітки цілий день – по 20 людей до обіду і після. Згодом у першій половині для проводили дистанційно уроки, а після обіду бралися до сіток, чергуючи через день. Окрім вчителів, приходили і батьки учнів, сусіди, куми – всі, хто мав таке бажання. Основу для сіток шукаємо завжди. Сто метрів основи купили за власні кошти. І до бракон’єрів зверталися по всіх селах – віддавали нам снасті за милу душу! Трапився випадок, що в одній сітці знайшли маленьку засушену рибку. Щодо кількості сплетених сіток, то буває по-різному. Бувало і по п’ять сіток за день виплітали 6х4 м. Це – найбільше. Робили й великі – по 12 м, а сама велика – 13х8 м. Маємо вже власні техніки плетення сіток: “бантиками”, “хробачками”, “кучеряшками”, “зігзагами”. Навіть власні почерки плетення у людей, можна впізнати, хто робив той чи інший шматок плетення. А ось скільки за цей час сплели сіток, не скажу. Ми не ставили собі за мету рахувати кількість виробів чи кількість метрів. Багато! Певно, до Хмельницького і назад можна встелити дорогу. Головне, що кожна сітка береже життя українських воїнів.


Серед інших логістичних завдань із забезпечення військовослужбовців, плетуть маскувальну сітку в волонтерському пункті Об’єднання українок “Яворина” у Старокостянтинові.
Розповідає голова обласної організації “Яворини” Тетяна Бондарчук.

Наші “яворини” плетуть маскувальні сітки у різних куточках області. У Старокостянтинові – біля нашого волонтерського пункту на Центральному стадіоні. Долучаються члени нашого об’єднання, а також директорка, адміністрація, тренери і діти ДЮСШ. Плетуть сітки на базі ПМСД на чолі з директором “первинки” Анатолієм Швецем. Буквально днями взяла основу волонтерка із Самчик Валентина Клепач – виготовлять ще одну сітку, зусиллями сільських мешканців, дітей і переселенців. Наші сітки довго не залежуються на складі, їх практично одразу завозять у Донецьку, Луганську, Харківську області, де тривають запеклі бої за Україну. Підрахувати кількість метрів сплетених сіток важко. Ми розвішуємо основу на каркасах, за потреби, ставимо кілька каркасів поруч і плетемо сітки необхідного розміру. Принагідно хочу висловити подяку Старокостянтинівському лісгоспу і особисто директору Юрію Грачуку за деревину для каркасів. Виготовили каркаси робітники стадіону. Тепер ми маємо можливість пересувати ці конструкції. За потреби, робимо сітки розміром 12х2 м, 8х2 м. Намагаємося плести сітки максимально швидко. Відправляємо готові вироби на схід разом із Юрієм Кравчуком, сотником Хмельницької сотні “Свободи” часів Майдану, який регулярно возить допомогу для наших воїнів туди, де небезпечно.


Не пасуть задніх освітні та культурні заклади у сільських населених пунктах громади. Люди швидко освоїли техніки плетення сіток, збираються гуртом і майстерно творять власоруч захист для оборонців України. Тільки встигай фіксувати у соцмережі інформацію про чергове виконне замовлення із сіткоплетення: Красносілка, Великі Мацевичі, Пеньки, Зеленці…


Готуючи цей матеріал, журналісти завітали до Огіївського старостинського округу. Місцеві жінки впродовж двох місяців регулярно долучаються до потрібної справи. Попри домашні клопоти, городи і худобу в хліві та на господі, вони знаходять можливість у такий спосіб докласти своїх рук до наближення перемоги нашої держави.
Спілкуємося з Наталею Гринюк, завідувачкою клубу села Громівка.

Плести сітки не важко. Як і всяка робота, правда трохи загайна. У нас збираються для плетення чимало людей. Усі розуміють, що це потрібно робити, аби наблизити перемогу, аби допомогти бійцям, які воюють – своїм рідним, знайомим чи чужим – усім нашим, українським. Приходять до роботи люди різного віку, але переважно молоді – вчительки, завклубами, люди з села, які зараз без роботи. Були в нас переселенці, то й вони долучалися. І дівчата і хлопці. Раніше маскувальних сіток ми не плели. Але нам показали як це має бути. Спочатку зробили неправильно, переробили. Тепер усі вже знають таку роботу. Коли плетемо сітки, говоримо про все на світі: про Україну, про війну, про щось домашнє. І співаємо народних пісень, “Червону калину”. Загалом ми сплели близько 200 м сіток. Могли б і більше, але проблема з основою, яку важко знайти. А робити цю справу будемо і надалі, аж поки не завершиться клята війна і ми одержимо перемогу! За рідну Батьківщину, рідний край, рідну хату робитимемо, що в наших силах, аби допомогти українському війську!


Ця стаття – зріз теми плетення маскувальних сіток у Старокостянтинівській громаді. Ми наразі не називаємо усіх, хто бодай раз чи на постійній основі долучається до дійства хенд-мейд, яке, наче в прадавній казці, ховає лицарів-оборонців рідної землі від ворожих очей і снарядів, даруючи їм невразливість. Нехай вони усі лишаться живими. А в кожного, хто власноруч виплітає їм отакий камуфльований захист, вистачить терпіння, уміння і бажання робити свою справу. Долучатися може кожен!


Оксана РАДУШИНСЬКА
фото: Петра РАДУШИНСЬКОГО, з архіву Людмили ЯРОШ і Тетяни БОНДАРЧУК

Подальше читання

Ефір 18.08.2022

Озвучені теми: Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій ЗАЛУЖНИЙ зазначив, що викликають занепокоїння ракетні системи на аеродромі у Білорусі;...

До 7 років ув’язнення засуджено 28-річного чоловіка, який у стані сп’яніння спричинив ДТП з летальними наслідками

Нагадаємо, аварія сталася 15 серпня 2020 року близько опівночі в м. Старокостянтинові по вулиці Ізяславській. 28-річний місцевий житель, керуючи...

Серпень 2022
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
%d bloggers like this: