Відповідно до Указу Президента України лейтенанта медичної служби Назарія Польового нагороджено медаллю «За врятоване життя».
Назарій Польовий — уродженець села Самчики Старокостянтинівської громади, лікар ортопед-травматолог медичної частини Національної академії Державної прикордонної служби України. Обрати професію лікаря Назарія надихнув дідусь, який значну частину життя присвятив медицині й навіть зараз, у свої 82 роки продовжує консультувати як сімейний лікар. Відданий своїй справі, він лікував сотні пацієнтів. Змалку спостерігаючи за дідусевою працею, і старша сестра хлопця, й сам Назарій вирішили піти тим самим професійним шляхом.
Випуск з інтернатури якраз припав на початок повномасштабного вторгнення. Назарій розумів, що у країні відбуваються складні зміни, і відчував необхідність стати на захист своєї Батьківщини, а отже долучився до лав прикордонників. Під час відрядження до зони бойових дій на Донеччині Назарій надавав допомогу пораненим. Війна вимагала від нього не лише мужності, але й готовності діяти в надзвичайних умовах, коли кожна мить могла бути вирішальною для порятунку людських життів. Медичного персоналу не вистачало, не завжди були необхідні інструменти. Як лікар-травматолог в основному мав справу з переломами, забоями, вивихами, але доводилося брати на себе й функції інших фахівців, у якості асистента долучатися до операцій. Багато поранених бійців проходили через його руки, і він робив усе можливе, щоб кожен із них мав шанс повернутися додому.
Були періоди, коли лікарям на передовій доводилося працювати без сну по 30-40 годин. «Велике навантаження. Ставили одразу по два операційні столи в операційній й одночасно надавали допомогу пораненим», — згадує Назарій. В один з таких напружених днів Назарій залишився єдиним травматологом на пункті. «Тільки вивозять одного, кому надали допомогу, як одразу переходжу до наступного. Поступив поранений. Не мого профілю, важкий, потребував переливання крові. Третя позитивна. В нас вже не було запасів цієї групи крові, тому я став донором для цього військового», — розповідає Назарій. Після прямого переливання крові пораненого стабілізували та направили на лікування до наступного пункту евакуації. Одразу після переливання Назарій продовжив надавати допомогу іншим пацієнтам, адже часу на відпочинок та відновлення не було.
За свою жертовність, самовідданість та людяність лейтенант Назарій Польовий отримав нагрудний знак «Герой рятівник». Проте сам Назарій — людина скромна й героєм себе не вважає: «Я робив те, що мав робити, те, що всі роблять. Навантаження на лікарів дуже високе, тож кожен з них — Герой!»
Проте ця історія нагадує нам, що героїзм буває різним — і це не лише битва на полі бою, але й битва за життя кожного солдата.
Джерело: Національна академія Державної прикордонної служби України
