Старокостянтинівське комунальне підприємство «Тепловик» уже місяць змушене працювати в умовах заблокованих рахунків. Арешт накладено 24 квітня виконавчою службою за позовом ГК «Нафтогаз Трейдинг» через заборгованість за спожитий газ.
Про це директор Старокостянтинівського “Тепловика” Олександр Душенко написав у ФБ.
“Цей борг перед газовиками виник через те, що держава вчасно не компенсувала КП “Тепловик” різницю в тарифах. При цьому сума державного боргу перед комунальниками наразі перевищує суму, яку підприємство боргує “Нафтогаз Трейдингу”. – написав він.
За інормацією Душенка, станом на 26 травня виконавча служба вже стягнула з рахунків КП «Тепловик» 814,3 тисячі гривень. Проте, яка частина цих коштів дійшла безпосередньо до позивача, залишається невідомим, адже виконавча служба першочергово вираховує власну комісію. Виконавчий збір у цьому провадженні, яке відкрито на загальну суму 29,9 мільйона гривень, становить 10% — тобто понад 3 мільйони гривень.
Блокування рахунків не лише паралізувало операційну діяльність підприємства та поставило під загрозу підготовку нашого 30-тисячного міста-Героя до наступного опалювального сезону, а й призвело до фінансових втрат для самого «Нафтогазу».
Якби рахунки підприємства не були заморожені, ГК «Нафтогаз Трейдинг» гарантовано отримала б значно більшу суму:
- 529 тисяч гривень — у межах газового ПСО (відповідно до Постанови КМУ № 812), що становить 65% від усіх коштів, сплачених жителями міста за місяць;
- 1,5 мільйона гривень — щомісячний платіж, який КП «Тепловик» мав сплатити за чинною Мировою угодою;
- 429 тисяч гривень — платіж у межах узгодженої реструктуризації боргу.
Таким чином, за умови стабільної роботи комунального підприємства «Нафтогаз» міг гарантовано отримати понад 2,5 мільйона гривень за місяць. Натомість через застосування примусового стягнення позивач наразі забезпечив собі щонайменше втричі менші надходження, фактично заблокувавши роботу свого контрагента.
“От і виходить майстер-клас від ГК «Нафтогаз Трейдинг» зі стрільби у власну ногу, коли інструмент примусового стягнення свою функцію формально наче й виконує, але де-факто позивач отримує щонайменше утричі менше коштів, аніж міг би отримати при працюючому контрагенті”, – зазначає Душенко.
